Чому морська вода солона

Чому морська вода солона

Чому морська вода солона? Велика частина поверхні Землі вкрита водою, через що її часто називають «блакитною планетою». Суходіл займає всього 29% поверхні планети, а решту 70% займає загадковий і майже невивчений Світовий океан. При цьому більш ніж 95% – це солона вода і тільки решта 5% – прісні річки та озера. Стає очевидним, що така кількість води не може мати абсолютно однаковий склад, яскравий цьому приклад – різниця насиченості солями річок і морів. Але як пояснити ці відмінності? Чому вода в морі солона, а в річках і ставках прісна? Давайте детально розглянемо це питання.

Чому в морях і океанах вода солона

Вода здатна розмивати будь-які види гірських порід. При цьому не важлива її кількість, будь то потужний потік, що змиває все на своєму шляху, або слабенький потік, що ледве крапає на щось, результат завжди буде однаковий. В процесі розмиття та руйнування гірських порід вода вимиває з них легкорозчинні компоненти. В результаті солі, що вимиваються з каміння та інших порід розчиняються у воді, що і надає їй характерний солоний смак.

Перша теорія чому вода в морі вода солона

Перша теорія заснована на тому, що люба прісна вода природного походження містить в своєму складі солі, але на відміну від морської води концентрація солі в ній в багато разів нижче. Вчені кажуть що в прісній воді в середньому в 70 разів менше солі ніж в морській, саме тому ми не відчуваємо сіль в воді, що п’ємо. Повністю очищену від солей воду можна отримати тільки в лабораторних умовах методом дистиляції, в той час як рідини природного походження ніколи не були і не будуть очищені від хімічних складових і мікроорганізмів.

Під час дощів, краплі та потоки води вимивають з ґрунту, та кам’янистих порід різноманітні домішки, в тому числі і солі. Майже 100 відсотків річок в результаті впадають до Світового океану. Після чого в результаті нагрівання вода випаровується з поверхні океану і перетворюється на дощ, але сіль залишається у водах океану і стає частиною його хімічного складу. Цей цикл безперервно повторюється на протязі двох мільярдів років, тому немає нічого дивного в тому, що за цей час Світовий океан містить в своєму складі стільки солей.

Прихильники даної теорії наводять як доказ наводять солоні озера, що не мають витоків. Якби вода від початку не мала в своєму складі достатньої кількості хлориду натрію, вони були б прісними. Яскравим прикладом являється велике солоне озеро, що називається Мертве море. Вся вода, яка потрапляє до цього озера, в результаті випаровується. Коли вода випаровується, розчинені солі залишаються у водоймі. Таким чином, деякі озера солоні, тому що:

  • ріки несли до них сіль;
  • вода в озерах випаровувалася;
  • сіль залишалася.

За багато років сіль в озерній воді накопичилася до нинішнього рівня.

Морська вода має одну унікальну властивість: вона мистіть в собі практично всі існуючі хімічні елементи, в тому числі магній, кальцій, сірку, нікель, бром, уран, золото і срібло. Загальна їх кількість наближається до шістдесяти. Перераховані елементи містяться у воді в дуже маленькій кількості, а ось хлорид натрію, більш відомий як кухонна сіль, присутній у воді в більшій кількості, і саме він надає морській воді характерний солоний смак.

При цьому саме хімічний склад води став каменем спотикання даної гіпотези. Вчері провели дослідження і виявили, що морська вода містить в собі високий відсоток солей соляної кислоти, при цьому в прісній воді присутні тільки солі вугільної кислоти. Питання про причини подібних відмінностей досі залишається відкритим.

Друга теорія чому в морі вода солона

Друга теорія ґрунтується на припущенні про вулканічне походження океанських солей. Вчені вважають, що процес утворення земної поверхні супроводжувався підвищеною активністю вулканів, в результаті чого гази, насичені парами фтору, бору і хлору перетворювалися в кислотні дощі. З цього можна зробити висновок про те, що перші моря на Землі містили величезний відсоток кислоти.

Стає зрозумілим, що в такому агресивному середовищі було не можливим зародження живих організмів, але з часом кількість води в Світовому океані значно знизилась, а причиною цьому стали гідроксиди лужних металів, які шляхом хімічних реакцій перетворилися в солі. В результаті вони нейтралізували кислоти, що входили до складу Світового океану.
На протязі довгого періоду часу вулканічна активність поступово ставала менш інтенсивною, відповідно зменшувалась і кількість газів в атмосфері планети. Все це тривало до моменту коли середовище на планеті не стало придатним для зародження життя. Саме з тих часів склад морської води перейшов у стабільний стан, що за останні 500 мільйонів років майже не змінився.

При цьому і в наші дні вулканічна діяльність має свій вплив на солоність води в океані. Підводні вулкани хоч і менш активні ніж мільйони років тому, але продовжують так чи інакше впливати на склад води. В результаті вивержень лави, мінерали, що містяться в ній змішуються з водою таким чином локально підвищуючи солоність води. Не зважаючи на велику кількість опадів по всій планеті, і величезну кількість прісної води, що потрапляє до Світового океану, його власна солоність залишається стабільною.

Третя теорія чому морська вода солона

Річки та дощі – не єдине джерело розчинених солей. Не так давно на океанічному дні були виявлені гідротермальні вентиляційні отвори. Вони являють собою місця, де морська вода просочується в породи земної кори, стає гарячішою і надходить назад в океан. Разом з нею надходить велика кількість розчинених мінералів.

Схожі записи:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *