Прагнення підвищитися над оточенням у творі «Мартин Боруля»
Мартин Боруля – за визначенням науковців це трагікомедія українського письменника Івана Карпенка-Карого. Ідеєю цього твору є висміювання намагань простої селянської людини вибитись у дворяни, головний герой повністю занурений у думки, його охопило дике бажання «вийти на дворянську лінію», хибно думаючи, що цим можна підвищитися над іншими. Справа у тому, що таких людей дуже багато у нашому сучасному житті. Чи не кожного із нас хоча б раз овіювало таке бажання: бути найкращим, аби виділятися серед інших, це не йде мова лише про титул, як зазначено у п’єсі «Мартин Боруля», це може бути будь-що: від одягу до житла. Також, у школярів за часту це прагнення бути кращим – зі сторони розуму, над іншими, але, якщо людині не дано навчатися, то посилити це для неї буде надто важко. Часто можна зустріти людину, яка буде розмовляти лише примарами, щоб здаватися кращою та виділятися у суспільстві, але насправді вона цього не має, а лиш говорить.
Сьогодні ми спостерігаємо таку тенденцію, що люди стають агресивнішими і більш заздрісними. Чому? На мою думку, це відбувається, тому що у нас багато спокус і більшість людей себе вважає кращими, достойнішими за інших. А на справді, у більшості випадках, це так не є, але ж людина цього не знає, адже вона ставить собі мету і йде до неї. Для цього потрібно багато ресурсів, в першу чергу – моральних якостей, освіченості і розумового потенціалу. Чим більше людина інтелектуальна, освічена, тим більше вона розуміє, що щастя у простих речах, саме такий приклад наведено у кінці п’єси Івана Тобілевича, коли головний герой – Мартин Боруля зрозумів, що даремно витратив час на безглузду роботу. Дуже часто людина прагне все більше і більше, аби в очах своїх однолітків здаватися крутішою. Чому ж так відбувається? Часто у людини не вистачає вищезазначених якостей, і вона починає порівнювати себе з іншими, в такі моменти прокидається внутрішня заздрість, що надалі і поїдає саму душу людини. Від цього вона стає нещасною, бо у гонці за кращим втрачає себе і головне – час. Добре, коли вона це зрозуміє на початку свого прагнення, але страшно, коли це бажання затягне її у прірву, саме це і буде поїдати та пригнічувати внутрішній емоційний стан і перетворить на нещасну людину, для якої всі навкруги погані.
Тож, потрібно цінувати те, що маєш, радіти найменшому і зрозуміти, що бути щасливому чи ні залежить тільки від нас самих. Щастя знаходиться усередині кожного з нас, воно любить тишу. Найголовніше правило у житті – не порівнювати себе з іншими, кожен із нас унікальний, кожен із нас творить свою історію життя.