Слово – носій добра, істини й краси
Все починається зі слова: перше, що сказала дитина, було слово “мама” чи “тато”. Все життя нам говорять батьки: “Вирішуй проблеми словом, а не кулаками”. Завдяки слову ми можемо висловити свою думку або зробити переворот в історії. Щоб ви не робили та чим не займались, люди завжди будуть звертати увагу в першу чергу на вашу мову. І головним, на думку кожного, повинно бути: “Слово – носій добра, істини й краси.”
“Слово – зброя. Як усяку зброю, його треба чистити та доглядати”, – говорив Максим Рильський. Я з ним повністю погоджуюся, адже слова не завжди приносять красу і мир, також вони можуть ранити чи навіть вбити когось зсередини. Недарма придумали вислів: “Слово не горобець – вилетить не спіймаєш”. На жаль, слова можуть ранити та стати причиною образ та розчарувань, тому кожен повинен слідкувати за своїм мовленням та нести ним лише істину та добро. Якби так було насправді, все в нашому світі змінилося б: не було б воєн та суперечок, всі могли б домовлятися, а не ненавидіти одне одного. Та з іншого боку, ми б стали схожими на запрограмованих роботів, у яких на небі завжди світить сонечко, а на обличчі сяє усмішка. Невпевнена, що хочу жити в будь-якому з цих світів. Ви, звісно, мене спитаєте: “Чому ти кидаєшся від крайності в крайність? Ти бачиш цей світ винятково чорним або білим!” І я вам відповім: “Як знайти цю золоту середину? Хто взагалі її може помітити в сьогоднішньому світі?” Хотіла б похвалитися, що я саме ця людина. Саме я вмію бачити хороше в поганому чи навпаки, але як це вже помітили всі охочі – це відверта брехня. Я не та людина, яка може або хоче шукати щось, хочу бачити все своїми очима, чути все своїми вухами, а не видумувати, що про мене думає та чи інша людина. Я б хотіла чути істинні слова від кожного, з ким спілкуюся. Але! Ми люди, а не роботи! Мало хто про це думає, коли каже прикрі слова в сторону іншого, навіть якщо вони істинні. Тому мушу повернутися, я б хотіла чути істинні й красиві слова! Але це буде означати, що люди не будуть достатньо відкритими зі мною. Вони будуть, наче бомба, накопичувати в собі гнів до того моменту, поки не зірвуться. Напевно, це і є причина того, чому я бачу цей світ чорно-білим, адже в іншому випадку мене буде оточувати брехня. Я ліпше б вибрала – не чути слів взагалі.
Особисто для мене, слово означає більше, ніж для будь-кого. Насправді, на мою думку, слова – це щось неймовірне. Іноді ми можемо пояснити увесь спектр наших почуттів лише одним словом. Адже словами можна стільки всього сказати! Можна описати, що в тебе на душі, або від чого ти насправді радієш. Можна розказати, що ти робив сьогодні, чи які в тебе плани на завтра. Можна без перестану розмовляти протягом всієї ночі, бо ми маємо таку можливість! Але ти бачиш перед собою прірву, коли в тебе немає такої людини, з якою б ти міг розділити свої переживання… Це трапляється дуже часто, тому що всім цікавіше розказати про себе, аніж вислухати іншого. Цим самим люди виробляють комплекси одне в одного. І далі людина боїться про себе розказувати, висловлювати свої думки та банально вести діалог. І все через якесь слово! Можливо, ми придаємо “слову” завелику честь? Та краще слухати себе і не звертати увагу на інших? Ось ми й знову повернулися до того, з чого й почали…
Колись Харука Муракамі сказав : “Є слова, які залишаються в душі на все життя.” Мені здається, що його вислів є близьким для кожного з нас.
Дійсно, “слово” заслуговує великої уваги. І кожен має право мати своє добре, красиве, а головне істинне слово й користуватися ним лише в благих цілях.