Твір на тему мої друзі | твір про друзів
Друзі.
«Всі почесті цього світу не варті одного доброго друга.»
Світ повний людей з різними рисами характеру. У кожного є свої переваги і недоліки. З кимось ми спілкуємося, з кимось просто вітаємося. Але є і такі люди, яких ти сильно любиш і цінуєш. Ці люди і є твоє друге я.
Вони як дзеркало, на яких дивишся і бачиш своє відображення.
Не дарма кажуть: “Якщо хочеш пізнати людину, подивися на її друзів”. Кожна людина за своєю природою унікальна. Але разом з цим друзі іноді схожі, що їх важко відрізнити крім як по особам. У сорок, п’ятдесят і навіть в шістдесят можна знайти друзів. Неважливо, скільки йому і звідки він, головне що у вас є щось спільне.
Друзі дитинства.
Є і такі друзі, яких ти знаєш дуже давно. З ними ти вчився, бігав по дворах, в загальному, друзі, з якими ти виріс. Попри це доля розпоряджається по-своєму. Дуже часто буває так, що друзі можуть жити в різних куточках світу і у кожного є своя сім’я. Іноді ви бачитеся лише раз на місяць, а іноді раз в декілька років. Але вони не перестають залишатися кращими друзями. Відстань не псує дружбу, вона її тільки зміцнює. Поети, письменники і відомі мислителі багато писали в своїх книгах про міцну дружбу друзів дитинства.
Хтось написав: “Тільки у важкі моменти ти бачиш, хто твій справжній друг”.
І він мав рацію. З друзями легше переносити мінливості долі, з ними краще ділити радість. Та й просто перебувати поруч з друзями краще, ніж мати все на світі, але без друзів. Один мудрець говорив: «Батько, який хоче зблизитися ще більше зі своїми дітьми, повинен ставитися до сина свого як до друга». Тому що не кожен батько чи син здатний замінити друга, але друг може замінити і батька, і сина.
“Тільки рука друга може вирвати гострі шипи з серця”.
На цьому розповідь добігає кінця. Бережіть своїх друзів. А особливо друзів дитинства.