Твір про домашню тварину кота

Твір про домашню тварину кота

Два роки тому батьки подарували мені маленьке пухнасте кошеня. Шоколадно-чорний вихованець з очима кольору зелених яблук завоював моє серце. Я вирішила не називати його чужоземними іменами, а підібрала те ім’я, яке йому дійсно відповідало – Черниш. Та й нема потреби давати безпороднім звірку якесь гучне виставкове ім’я. Мої батьки дуже люблять тварин, тому вважають за краще врятувати вуличного малюка, ніж витратити багато грошей на розпещене кошеня, чиї батьки медалісти з вельможного розплідника. Я не проти: любов до тварин передалася у спадок. Так в моєму житті з’явився перший вихованець.

Я не знаю, які він пережив пригоди, але голосу у нього практично не було. Він не міг нявкати, як звичайні кішки. У нього виходили звуки, які нагадували крик чайки. В основному він пищав. Так я зрозуміла, що він особливий. Але на цьому його оригінальність не закінчується. Його шерсть ближче до коріння світло-коричнева, а до кінців стає темнішою. На світлі вона переливається як топлений шоколад. Виглядає ефектно! При чьому на грудях він має три білих волоски. А коли ми повели його на огляд до ветеринара, при огляді зубів побачили на верхньому піднебінні шоколадну плямочку. Ось такий він різнокольоровий.

За цей час я дуже прив’язалася до нього. А він ходить за мною по п’ятах, по-котячому щось розповідає і відповідає, коли я до нього звертаюся. Такого кота Черниша немає ні у кого!

Схожі записи:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *