Твір-відгук про фільм Тіні забутих предків
«Чудовий, новаторський на свій час художній фільм. Не можна назвати його екранізацією, бо це вже самостійний твір, хоч і взяти за сюжетом книги», – цю цитату я знайшла, коли шукала цікаві моменти з фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». І мабуть, цей вислів з точністю його описує. Але чому?
Нумо перенесімось у 1962 рік у дім режисера. Уявіть, як він сидить біля каміна у зручному кріслі й п’є гарячу каву з вівсяним печивом. За вікном піднялась хурделиця, але вдома затишно. І ось в нього є бажання та час прочитати книгу М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». “Ледве я вчитався в повість Коцюбинського, як захотів ставити її. Я закохався в це кристально чисте відчуття краси, гармонії, нескінченності. Відчуття межі, де природа переходить у мистецтво, а мистецтво – в природу”, – розповідає Параджанов. І вже ось. Дозвіл готовий. Реквізити взяти. Можна їхати. По дорозі з Києва до Івано-Франківщини, Параджанов, Іллєнко доробляють останні деталі сценарію.
Важливу роль цього фільму зіграла щирість гуцулів та Параджанова. Режисер, навіть, відмовився від готелю у користь простої хатки серед мешканців села. Він ходив у гості та запитував про їх побут, культуру і пригощав вірменськими стравами.
Особливим є і те хто були головними героями фільму. Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова, Тетяна Бестаєва, Спартюк Багалевні є талановитими акторами.
Якщо казати за музичне оформлення, то воно своє образне: дуже багато народної музики. Композитор згадує, що гуцульських музикантів возили навіть у Київ, щоб зробити записи у павільйоні, бо зробити правильне звучання на відкритому просторі дуже складно.
На мою думку, це найкращий фільм Параджанова. Тут є і прекрасний акторський ансамбль, і народна музика, і знято ясним національним колоритом, а також у цьому фільмі є психологічна драма, яка перегукується з соціально-побутовою трагедією. Це любов і ненависть, шлюб, який не приносить щастя, випадкова смерть рідних людей. Мені подобається фільми про життя та традиції різних народів світу.
Відгук про фільм С. Параджанова «Тіні забутих предків»