Твір на тему Я вільна людина тому що
Україна виборювала волю протягом багатьох тисячоліть. Вороги цілеспрямовано знищували нашу мову, традиції, забирали землі, вбивали людей. Але український народ вистояв у цій нелегкій боротьбі. Тепер ми вільні! Права та обов’язки вільної людини закріплено у Конституції України. Крім цього, потрібно пам’ятати й про моральні цінності. Кожен з нас має право висловлювати власну думку, не боятися, що її не схвалять, що образять чи стануть принижувати лише за те, що вона не збігається з точкою зору інших.
Я є вільною людиною, бо живу в незалежній державі, яка має свої традиції, національні символи, мову, яку подарували нам наші пращури. Моя сім’я сама обрала місто, в якому ми живемо. Нас ніхто не примушує покидати рідні землі, не нав’язує певні політичні погляди. Мої батьки, як і інші дорослі люди, самі обирають владу країни, голосуючи на виборах. Так, зараз наша Україна переживає не найкращі часи, але все одно, тут ми почуваємося вільно.
Багато людей не цінують те, що мають. Деякі незадоволені політикою держави, економікою. Але все можна змінити, потрібно розпочати із себе. Згадаймо історію, славетних козаків. Як ці мужні воїни боролися за свої землі, за волю! Вони свідомо готові були віддати життя за побратима, за національну ідею. Багатьом з них довелося померти у пекельних муках, але навіть тоді козак не зраджував. Дякую їм за державу!
Я вільна людина, бо можу дивитися кінофільми, читати ті книги, які обираю самостійно, ніхто не нав’язує мені те, чим саме я маю захоплюватися. У своїй країні я обираю лише національну мову, дотримуюсь звичаїв свого народу. Говорячи про волю, неможливо не згадати талановитого Тараса Шевченка. Він зміг довести й своїм сучасникам, і майбутнім поколінням, що воля для людини – найбільший скарб. Отримавши відпускну, Тарас одразу почав “дихати на вільні груди”. Саме так він сказав своїм друзям, які допомогли йому, викупивши з кріпацтва. Згадавши славетного Кобзаря, на думку спали й твори мужньої Лесі Українки. Вони ніби просякнуті волелюбним духом. У її творах часто йдуть поруч раби і їх володарі. Авторка проводить таку паралель, щоб якомога краще розкрити перед читачем своє бачення вільної людини. Вона стверджує, що її захоплює “вік лицарства”, але тільки та людина є справжнім вільним героєм, яка, розпростершись на землі не вимолює порятунок, а говорить : “Убий, не здамся!”. А ось, наприклад, у творі “Давня казка”, поетеса порушує питання про те, чи є поет вільною людиною. Вона ставить читачу риторичні запитання. Цікавиться, чи може бути вільним та щасливим той, хто “має бистрі, вільні думи-чарівниці, що для них нема на світі ні застави, ні границі”. Я погоджуюсь зі словами письменниці. У кожного своя воля, але спільним є прагнення людини бути незалежною. Дуже хочеться, щоб наша країна, наш народ не розгубили ті цінності вільної людини, які здобували протягом довгих років.