Слово – це носій добра, істини і краси
Хочу розпочати зі слів нашої землячки, великої людини, однієї із найвідоміших жінок давньої і сучасної України, великої поетеси та мужнього борця за свободу та вільне життя вільного народу, будучи слабкою, хворою та виснаженою постійними хворобами у своєму вірші “Слово, чому ти не твердая криця”, Леся Українка написала такий вислів: “Слово, моя ти єдиная зброє…” – і недаремно, адже впродовж всього нашого життя слова допомагають досягти своїх бажань, мрій та цілей, відчувати таке почуття глибокої сердечної прихильності, як любов, безкорисливі взаємовідносини між людьми, що має назву дружба і ще дуже багато таких ”ще”, які неможливо порахувати на пальцях.
Слово, що ж тут здавалося б такого, саме загальне поняття має лише п’ять літер, також це базова одиниця мови, що служить для того, аби ми могли називати різноманітні предмети, дії або ж певні життєві та повсякденні процеси, але якими можуть бути і будуть слова ось тут приховується філософія цього терміну. Слово може бути будь-яким: гострим і лагідним, жорстоким, життєвим, лютим і страшенним, саме у словах реалізовуються наші думки і почуття, біль та переживання. Слово це наш постійний супутник по життю, лише від нас залежить, які слова добирати для спілкування з нашими рідними, близькими або ж просто сторонніми нам людьми. Впродовж життя, від самого народження, ми навчаємось користуватися словами, адже кожен на нашій планеті хотів би спілкуватися чітко, невимушено та переконливо, це є один із найголовніших факторів молоді у сьогоденні. Але, на превеликий жаль, люди не завжди цим користувалися і користуються, із користю та добром, не лише для себе, але й для людства.
Напевно, кожен знає відому цитату Василя Сухомлинського – великого педагога, публіциста, письменника: “Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і одухотворити, як породити віру в людині, так і посіяти зневіру”, це не просто сказані на вітер слова, не потрібно це все сприймати у прямому значенні цих слів, просто саме таким чином нам хочуть перш за все донести те, що потрібно слідкувати та цінувати кожне сказане або ж почуте слово у свою адресу, адже ми люди такі істоти, що кожного дня у нашій голові, як у великій бібліотеці літає безмежна кількість думок, через які зазвичай, висловлюючись при розмові із друзями лише одним словом можна поранити людину, завдати душевного болю. Абсолютно всім на сьогодні відома українська поетеса-шістдесятниця – Ліна Костенко – вона опублікувала вірш із назвою “Страшні слова, коли вони мовчать”- і це дійсно правда, один рядок із вірша передає цінність, яку ми забуваємо протягом життя, наприклад, коли намагаєшся спілкуватися із людиною, знаходити спільну мову, а вона лише мовчить і не промовляє жодного слова, тоді стає дійсно страшно, бо не розумієш, які думки має ця людина, що їй подобається, а що – ні, які емоції у неї викликає спілкування та, що вона відчуває у душі в цей момент.
Слово – це дійсно багатогранний термін, воно може нести як добро, так і зло, саме від нас залежить, яку функцію в житті воно використовуватиме для нас. Я вважаю, що потрібно використовувати якнайбільше слів любові та добра, саме тоді, світ змінюватиметься на краще.