Твір міркування про життя і творчість Лесі Українки
Лариса Петрівна – геній української літератури, видатна поетеса та драматург. Жінка-інтелектуалка, сильна духом, вона не лише була розумною, але ще і мала гарну зовнішність. Лесю Українку знає кожен громадянин України, адже у сучасній літературі рідко зустрічаються поетеси-жінки. Дівчина мала дворянське походження, батько був високоосвіченим поміщиком, любив живопис. Мати – відома письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка, також варто згадати і про дядька Лесі – Михайла Драгоманова, завдяки кому Лариса і відома під псевдонімом Українка.
Драгоманов був відомим ученим, громадським діячем, він допомагав племінниці, як літературний критик і фольклорист. Тому і не дивно, що Леся виросла такою талановитою та здібною дівчиною, адже перш за все, великий вплив має сім’я, її цінності та погляди на життя.
На формування особистості Лариси Косач чи не менший вплив мала її хвороба, ще з десятирічного віку дівчина намагалась бути терплячою та стійкою до своєї хвороби. У рядках своїх віршів писала, як би не було боляче, все ж вона сміятиметься крізь сльози, що свідчить про силу волі та характер поетеси.
Варто згадати і про трагічне кохання Лесі Українки. На лікуванні в Ялті вона познайомилась із Сергієм Мержинським, між ними зав’язалась дружба. Леся часто про нього писала у своїх листах із захопленням, втім упродовж їхнього спілкування хвороба Мержинського лише загострювалась і останні місяці життя Леся проводить біля його ліжка. У лікарні, на хвилі емоцій, за одну ніч поетеса написала драматичну поему ”Одержима”. Леся кохала його, проте Сергій Мержинський не мав таких почуттів, він її цінував та потребував присутності, але почуття мав до іншої жінки.
Усі ці події також вплинули на Лесю та формування її світогляду, а в подальшому і на творчість. Творчість для Лесі була єдиною можливістю показати весь біль та страждання, усі свої емоції та переживання дівчина залишала на папері. Леся Українка у дитинстві була всебічно розвиненою особистістю, вона добре вміла грати на фортепіано, проте після застуди їй було важко це робити, а згодом взагалі неможливо, адже було прооперовано ліву руку, тому вона пише поезію ”До мого фортепіано”, як прощання зі своїм вірним другом. У цьому вірші видно, що письменниця втратила частинку себе, своєї минулої історії, це була не одна її робота, у якій висвітлюється її переживання. Ще одним із прикладів є вірш, який вчить читачів за будь-яких обставин бути оптимістом, імпульсом до написання ”contra spem spero” стало загострення її хвороби. Аналізуючи заклик Лесі у цьому вірші, яскраво помітно паралель, що цей вірш був написаний з власного досвіду дівчини. Лариса Петрівна Косач є прикладом уособлення незламності, сили волі та оптимізму, бо вона до останніх своїх днів творила. За своє недовге, але сповнене творчості життя, Леся Українка видала три збірки віршів, численні поеми та драми.
Отож, на мою думку, ця письменниця є чудовим прикладом сильної жінки.
Для мене Леся Українка жива, бо її надії та думки нетлінно живі!