Осінь – чудова пора року

Осінь – мальовнича та чудова пора, саме в цей час пейзаж поступово змінюється. Перший подих осені – просто щастя після спекотного і жаркого літа.

У нашому житті є чотири чудових пори року і одна із них є осінь. Осінь – це друга весна, коли кожен листок – квітка.

Дні стають коротші. Сонце дедалі рідше показується з-за хмар. Часто йдуть дощі, дорогу розмило від осінніх опадів. Прихід осені позначається на всьому живому та неживому. Листя, як і люди, ще не готові здатися, вони міцно тримаються за минуле, і нехай не в їх силах залишитися зеленими, вони до останнього борються за місце, яке так довго було для них домівкою. Але коли холодні дощі ллють не перестаючи, здавалося ніби ні за що загублене молоде життя, коли осінь плаче, завжди йде дощ, така закономірність природи.

Восени всі діти йдуть до школи, в університети, в коледжі, зустрічаються один з одним після довгих літніх канікул, спілкуються та діляться літніми враженнями та подіями. Осінь називають ”золотою царицею”, адже в цю пору року всі дерева вкриваються жовтими листочками, на камінцях з’являється мох, павуки ховаються у свої нірки, а трава стає оранжевого відтінку, перед тим як скинути свій одяг, дерева стають несхожими один на одного, вони прямо, як люди, кожен стає особистістю. Вони грають всілякими фарбами, і кожен день можуть змінювати свій колір вбрання.

Осінь це час мрій та фантазій. Це загадкова пора, під час якої збуваються всі мрії та бажання. Осінь, вересень, втомлена посмішка, сірий день і сумний ранок, а вечорами чай і шоколад, на десерт – теплі спогади про літо в колі друзів та спілкувань.

Щодо мене – я люблю осінь та дуже її чекаю, адже впродовж всіх літніх канікул я не бачусь із своїми однокласниками та однолітками, а якщо і бачусь, то дуже рідко, адже у кожного свої плани та завдання, які вони повинні виконати влітку: репетитори, підготовка до екзаменів, допомога батькам та ще багато іншого…

Цьогоріч літо було не таке як завжди, кожен із нас, неначе мурашки розбіглися по світу, в пошуках безпеки та щасливого, спокійного життя, адже наш дім оповила війна та страх разом з тим. Максимум, як ми могли побачити один одного – це був лише відеодзвінок по телефону, повернувшись додому, я була дуже щасливою по поверненню, а повернулась я на початку літа.

Я можу точно сказати, що осінь цьогоріч буде надто холодною, не для нас, а для тих, хто в окопах, захищає нашу рідну землю, поки ми тут у безпеці та у теплі. Для наших хлопців – захисників в окопах лише молитва одна: на ранок, обід та на вечір, саме вона замінює для них теплий чай та м’яке покривальце, а перед очима в них лиш війна одна, снаряди й ракети, постійний їх свист та вибухи. Але для когось, говорячи про інші країни, це буде тепла пора, пора любові та теплого чаю з медом або малиновим варенням. Ця осінь для кожного буде по-різному, хай там як, але життя продовжується, вона йде та пливе, неначе річка в центрі міста, вона немає стопу, проте, слід пам’ятати, що за осінню спокій та тишу, ми маємо бути вдячні нашим героям, які сидячи в окопах та, бігаючи, спасаючись від куль, поклали своє життя або назавжди залишилися каліками.

В душі кожної людини осінь завжди залишається порою, коли треба йти до школи вчитися, тож і я дуже чекала першого вересня, зустрічі зі своїми однокласниками та вчителями, і ось, нарешті, це сталося, всі ми пригали від щастя, зустрівши одне одного.

Вчора ми разом з класом ходили на осінній пікнік, це було вражаюче: тепла та дружня атмосфера, осінній запах серед жовтого лісу, та маленький вогонь, який горить в центрі кола, всі ми сиділи в колі та ділилися своїми переживаннями, радощами та новинами. У кожного із нас своя історія довжиною у вісім місяців, як нас розлучили війна.

Тож, тепер на підході ”лютнева” осінь, ця осінь вона зовсім інша, замість спогадів літа спогади тиші, а ненависть до зомбованих орків ще глибша. Ми просто хочемо жити, жити, як кожна нація світу, як незалежні, неначе птах у небі, який може вільно розправити крила та летіти туди, куди йому заманеться.

Тож осінь – пора року, коли люди повинні зігрівати один одного своїми словами та своїми почуттями. І тоді ніякі холоди не страшні, коли в душі тепло.